Універсали УЦР

Введення

Універсали Центральної Ради Української Народної Республіки - політико-правові акти програмного характеру, що видавалися Центральною радою, яка виконувала функції вищого законодавчого органу Україні в 1917-1918 роках. Було видано чотири Універсали, які визначили етапи становлення і розвитку української державності від проголошення формальної автономії в рамках єдиного російського держави до одностороннього проголошення самостійності. Написані за зразком однойменних актів козацьких гетьманів 17-18 століть, автором  тексту є Володимир Винниченко. Тексти Універсалів, наведених в роботах В. Винниченка, Д. Дорошенко, І. Мазепи та в ряді інших видань не завжди співпадають з оригіналами. Перші два Універсалу були видані до Жовтневої Революції і відображали взаємини між Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії; третій і четвертий Універсали регулювали відносини Центральної Ради і Ради народних комісарів РРФСР.

І Універсал

Після того, як в травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію Україну (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу "ні бунту, ні покори", прийняла рішення прийняти I Універсал ("До українського народу, на Україна і поза її сущого ").  Текст Універсалу був зачитаний В. Винниченко 10 (23) червня 1917 на II Всеукраїнському Військовому З'їзді. Згідно I Універсалу проголошувалася автономія України у складі Росії ("не відділяючись від усієї Росії ... народ український має сам порядкувати своїм життям"). Законодавчим органом мало стати Всенародні Українські Збори (Сейм), що обирається загальним, рівним, прямим, таємним голосуванням. Всі кошти, отримані від збору податків, відтепер повинні були залишатися на Україну. Враховуючи багатонаціональний склад Україні, Універсал закликав українських громадян до згоди і взаєморозуміння.  Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, введені додаткові збори з населення на користь Ради, але не ставилася вимога про припинення платежів в загальноросійський бюджет. За проголошення автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд ( Генеральний Секретаріат). У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд 16 червня виступило з відозвою "Громадянам України", в якому запропонувало громадянам українцям розвивати земське і міське самоврядування і покластися на представництво своїх інтересів у Всеросійському Установчих зборах. 

II Універсал

Рішення I Універсалу в Петрограді були прийняті з занепокоєнням. Враховуючи політичну кризу, обумовлений масовими демонстраціями, ураженням російської армії на Південно-Західному фронті і, як наслідок, втратою Галичини, Тимчасовий уряд не міг діяти виключно силовими заходами, так як на захист Центральної Ради могли стати фронтові українські частини і велика частина населення України.  Крім того, збройний конфлікт міг привести до розколу серед політичних сил Росії. У зв'язку з цим Тимчасовий Уряд пішов на переговори з Центральною Радою, для чого 28 червня в Київ вирушили урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі. В результаті переговорів було досягнуто компромісу. Зокрема, Тимчасовий уряд визнав теоретичну можливість отримання Україною автономії, а Центральна Рада зобов'язувалася самостійно (без рішення Всеросійських Установчих зборів) автономію не вводити; Тимчасовий уряд дозволив створення національних українських військових частин, але при цьому організовуватися вони повинні були з дозволу та під контролем Тимчасового уряду, при цьому українські частини залишалися в складі єдиної російської армії. Ці умови повинні були бути зафіксовані в спеціальній постанові Тимчасового уряду Універсалі Центральної Ради. Досягнутий компроміс викликав в Росії урядову кризу, на знак протесту проти будь-яких поступок українцям троє міністрів-кадетів вийшли з уряду, однак постанову таки було прийнято.  3 липня 1917 Тимчасовий Уряд відправило до Києва телеграму з постановою " Про національно-політичне становище України ", зміст якого збігалося зі змістом підготовленого до оголошення II Універсалом. 
В той же день на урочистому засіданні Української Центральної Ради II Універсал був зачитаний (опубліковано українською, російською, єврейською та польською мовами). Універсал стверджував, що "ми, Центральна Рада, ... завжди стояли за те, щоб не відокремлювати Україну від Росії". Генеральний Секретаріат оголошувався "органом Тимчасового уряду", його склад затверджує Тимчасовий Уряд. Визнавалася необхідність поповнення Ради за рахунок представників інших національностей, що проживають на території Україні. З військового питання приймалася можливість прикомандирування представників Україна кабінету військового міністра і Генштабу. Формування українських військ має здійснюватися під контролем Тимчасового Уряду. 

 III Універсал

Після жовтневої революції в Петрограді, на Україну більшовики встановили радянську владу в деяких прифронтових містах, почалася громадянська війна між прихильниками радянської влади і прихильниками Тимчасового уряду. Спочатку Центральна Рада займала нейтральну позицію, але незабаром приступила до активних дій і змогла встановити свою владу на більшій частині України.  У листопаді верховенство влади Центральної Ради визнали Київський, Катеринославський, Одеський, Полтавський комітети РСДРП (б), ряд Рад робітничих і солдатських депутатів міст Україні, все селянські Поради.  Продовжуючи свою державотворчу лінію, Українська Центральна Рада (УЦР) 7 (20) листопада 1917 затвердила III Універсал,  в якому проголосила Українську Народну Республіку ( УНР) у складі федерації вільних народів, формально не розриваючи федеральних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віросповідання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи і житла; оголосила національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв) , скасувала смертну кару, як і право приватної власності на землю і визнав її власністю всього народу без викупу, встановила 8-годинний робочий день, оголосила реформу місцевого самоврядування. Під владу Центральної Ради переходить 9 губерній: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська (без Криму). Долю деяких суміжних з Росією областей і губерній (Курщина, Холмщина, Воронежчина і т. п.) передбачалося вирішити в майбутньому. 
На грудень призначалися вибори у Всеукраїнське Установчі Збори, до обрання якого вся влада належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату. Однак Україні все ще не претендувала на абсолютний суверенітет, так як передбачалося, що жовтневі події в Петрограді - це змова, який незабаром буде ліквідована. На території Україні залишалися в силі всі закони, постанови та розпорядження Тимчасового Уряду, якщо вони не були скасовані Центральною Радою або Генеральним секретаріатом. Залишалися всі колективні урядові установи і всі чиновники, призначені Тимчасовим Урядом до майбутніх змін в законодавстві Української Народної Республіки. 

 IV Універсал

У зв'язку з військовими діями між Радянською Росією та Українською Народною Республікою перед Центральною радою стали наступні завдання: мобілізувати і організувати народ Україні для відбиття агресії, відмежуватися від режиму більшовиків  і створити умови для початку самостійних переговорів з Німеччиною.  З метою вирішення цих завдань 22 (9) січня 1918 був проголошений IV Універсал,  за яким УНР стало "самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу", а виконавчий орган, Генеральний секретаріат, - Радою народних міністрів. Універсал містив ряд важливих положень: на уряд покладалося завдання "повністю самостійно" провести мирні переговори з Німеччиною та її союзниками; гарантувалася передача землі селянам без викупу, констатировалась націоналізація лісових, водних і підземних ресурсів; взято курс на націоналізацію виробництва і торгівлі залізом, тютюном та іншими товарами, встановлювався державний контроль над усіма банками; ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які мали прийняти конституцію УНР. Всі громадяни УНР призивалися до боротьби з більшовиками. Універсал був прийнятий на засіданні Малої Ради, проголосований у Центральній Раді поіменним голосуванням  і опубліковано українською, російською, єврейською та польською мовами.